Цікаве

Будинок-морг, у якому розквітла київська медицина

2020-07-15 13:09:51 0

 

У водіїв, які стоять у заторах на хронічно перевантаженій київській вулиці Мечникова, завжди є достатньо часу роздивитись будинок, що незграбно сховався між радянськими "архітектурними монстрами".

Сьогодні тут корпус Національного медичного університету та морг Олександрівської лікарні.

І поки "студентська" частина будинку вимушено чекає на майбутніх лікарів, "лікарняна" частина активно працює. І обидва процеси - на жаль, наслідок коронавірусу.

Медична освіта для жінок

"29 листопада 1909 року відбулось відкриття анатомічного театру жіночого медичного інституту в обійсті Олександрівської лікарні в Києві", - саме з цієї невеличкої замітки у газеті Рада починається історія цієї будівлі.

Процес будівництва тривав два роки під керівництвом військового інженера Павла Голуб'ятникова.

Кошти на будівництво асигнували київські меценати, професори та студентки Вищих жіночих курсів.

Медуніверситет

На початку минулого століття, на теренах Російської імперії, жінки не мали права навчатись медицини разом з чоловіками, для них створили Вищі жіночі курси.

На той час медичний факультет київських ВЖК мав понад 1000 курсисток, тому з'явилась нагальна потреба у спорудженні для них окремої будівлі.

Зважаючи на попит на лікарів-жінок, у 1914 році медичний факультет ВЖК виокремився у Жіночий медичний інститут.

Біля річки в шовковичних садах

Новозбудований анатомічний театр був одним із найсучасніших у Європі, мав аудиторію у вигляді амфітеатру на 300 місць, трупарню, навчальні лабораторії. Тож навчальний процес можна було вести у повному обсязі.

Медуніверситет

Але тоді повз будинок ще не проходила одна із найзавантаженіших магістралей міста.

Біля будинку пролягала "Собача стежка" - напівофіційна назва дороги від нижнього Печерська до Лаври, протікали залишки річки Клов та були шовковичні сади.

Все це сприяло створенню тут криміногенного осередку. І так майже безлюдна місцина стала територією, куди без зайвої потреби, не наважувались навідуватись кияни, але не курсистки Жіночого медичного інституту (ЖМІ).

Революційні пертурбації

Медуніверситет

До 1917 року ЖМІ процвітав, у ньому викладали найкращі професори університету св. Володимира - Томашевський, Оболонський, Морозов, Стражеско.

Але революційний вир затягнув у себе і його.

Вперше інститут закрили більшовики після захоплення Києва у січні 1918 році. Але навчальний процес у будинку був припинений місяцем раніше - тут був сформований Печерський революційний комітет.

Саме тут під керівництвом Євгенії Бош формувався план захоплення влади в Києві та збройного заколоту на заводі Арсенал.

Коли більшовики вперше захопили Київ в приміщенні інституту функціонував їхній клуб, де пролетарські елементи, окрім проведення партійних зборів, могли відпочити. Наслідком цього стало повне розкрадання інститутського майна та коштовного навчального приладдя.

Медуніверситет

У другій половині 1919 року роботу інституту відновили, коли Київ перейшов до денікінських військ.

Тоді частина Київського Університету та ЖМІ стали осередком та останнім форпостом "білої інтелігенції" Києва, яка мала передусім шовіністичну антиукраїнську та антибільшовицьку позицію.

Пролетарський клуб ліквідували, заборонили проведення популярних тоді "націоналістичних" зборів у ЖМІ.

Але цього разу інститут ледь проіснував пів року.

У 1920 році, коли в Києві остаточно затвердилась більшовицька влада, всі медичні навчальні заклади були об'єднані у Київський інститут охорони здоров'я.

Ліфт для небіжчиків та німецька окупація

Перші роки після революції, попри поновлення навчального процесу, будинок був у жалюгідному стані: каналізація не працювала, протікав дах у авдиторії, а в зимовий період в студентських кімнатах температура ледь сягала нульової позначки.

Проте, вже у 1930-х у будинку розмістили передовий на той час рентген-кабінет для навчальних потреб та ліфт для підйому трупів з підвального приміщення моргу в навчальну авдиторію.

Не припиняв своєї "університетської" роботи будинок і під час нацистської окупації Києва.

За згодою німецького командування в окупованому Києві відкрили Полімедикум - медичний університет, який копіював у своїй навчальній програмі медичний факультет Берлінського університету.

Ця структура проіснувала до середини 1943-року, і після її ліквідації прекрасна авдиторія анатомічного театру була пристосована під стайні для коней німецьких військових.

Загалом під час війни анатомічний театр майже не зазнав руйнувань.

На службі медицині та освіті

У післявоєнні часи тут знову були кафедри медичного інституту та морг Олександрівської лікарні.

Але революційні події ніколи не обходили стороною цю будівлю - перед проголошенням української незалежності в будинку періодично проходили зібрання Народного руху України.

Сьогодні анатомічний театр колишнього жіночого медичного інституту є однією з найбільш недооцінених київських архітектурних перлин.

Архітектурний ансамбль дещо порушений сусідніми будинками, що "виросли" у пізній радянський період.

У другій половині 1919 року роботу інституту відновили, коли Київ перейшов до денікінських військ.

Тоді частина Київського Університету та ЖМІ стали осередком та останнім форпостом "білої інтелігенції" Києва, яка мала передусім шовіністичну антиукраїнську та антибільшовицьку позицію.

Пролетарський клуб ліквідували, заборонили проведення популярних тоді "націоналістичних" зборів у ЖМІ.

Але цього разу інститут ледь проіснував пів року.

У 1920 році, коли в Києві остаточно затвердилась більшовицька влада, всі медичні навчальні заклади були об'єднані у Київський інститут охорони здоров'я.

Ліфт для небіжчиків та німецька окупація

Перші роки після революції, попри поновлення навчального процесу, будинок був у жалюгідному стані: каналізація не працювала, протікав дах у авдиторії, а в зимовий період в студентських кімнатах температура ледь сягала нульової позначки.

Проте, вже у 1930-х у будинку розмістили передовий на той час рентген-кабінет для навчальних потреб та ліфт для підйому трупів з підвального приміщення моргу в навчальну авдиторію.

Не припиняв своєї "університетської" роботи будинок і під час нацистської окупації Києва.

За згодою німецького командування в окупованому Києві відкрили Полімедикум - медичний університет, який копіював у своїй навчальній програмі медичний факультет Берлінського університету.

Ця структура проіснувала до середини 1943-року, і після її ліквідації прекрасна авдиторія анатомічного театру була пристосована під стайні для коней німецьких військових.

Загалом під час війни анатомічний театр майже не зазнав руйнувань.

На службі медицині та освіті

У післявоєнні часи тут знову були кафедри медичного інституту та морг Олександрівської лікарні.

Але революційні події ніколи не обходили стороною цю будівлю - перед проголошенням української незалежності в будинку періодично проходили зібрання Народного руху України.

Сьогодні анатомічний театр колишнього жіночого медичного інституту є однією з найбільш недооцінених київських архітектурних перлин.

Архітектурний ансамбль дещо порушений сусідніми будинками, що "виросли" у пізній радянський період.

У другій половині 1919 року роботу інституту відновили, коли Київ перейшов до денікінських військ.

Тоді частина Київського Університету та ЖМІ стали осередком та останнім форпостом "білої інтелігенції" Києва, яка мала передусім шовіністичну антиукраїнську та антибільшовицьку позицію.

Пролетарський клуб ліквідували, заборонили проведення популярних тоді "націоналістичних" зборів у ЖМІ.

Але цього разу інститут ледь проіснував пів року.

У 1920 році, коли в Києві остаточно затвердилась більшовицька влада, всі медичні навчальні заклади були об'єднані у Київський інститут охорони здоров'я.

Ліфт для небіжчиків та німецька окупація

Перші роки після революції, попри поновлення навчального процесу, будинок був у жалюгідному стані: каналізація не працювала, протікав дах у авдиторії, а в зимовий період в студентських кімнатах температура ледь сягала нульової позначки.

Проте, вже у 1930-х у будинку розмістили передовий на той час рентген-кабінет для навчальних потреб та ліфт для підйому трупів з підвального приміщення моргу в навчальну авдиторію.

Не припиняв своєї "університетської" роботи будинок і під час нацистської окупації Києва.

За згодою німецького командування в окупованому Києві відкрили Полімедикум - медичний університет, який копіював у своїй навчальній програмі медичний факультет Берлінського університету.

Ця структура проіснувала до середини 1943-року, і після її ліквідації прекрасна авдиторія анатомічного театру була пристосована під стайні для коней німецьких військових.

Загалом під час війни анатомічний театр майже не зазнав руйнувань.

На службі медицині та освіті

У післявоєнні часи тут знову були кафедри медичного інституту та морг Олександрівської лікарні.

Але революційні події ніколи не обходили стороною цю будівлю - перед проголошенням української незалежності в будинку періодично проходили зібрання Народного руху України.

Сьогодні анатомічний театр колишнього жіночого медичного інституту є однією з найбільш недооцінених київських архітектурних перлин.

Архітектурний ансамбль дещо порушений сусідніми будинками, що "виросли" у пізній радянський період.

Медуніверситет

Але і ззовні, і в середині він зберігся у майже первісному вигляді.

Він і досі зберігає в собі історію цілих епох.

Він і досі є місцем, де почалась вища медична освіта для жінок у Києві.

Він і досі стоїть на службі київської медицини.

Джерело

 

Теги
Коментар

Випадкові новини

Опитування

Немає відкритих опитувань