Поради мандрівникам

Найцікавіші туристичні місця чарівного Прикарпаття

2018-09-20 12:13:40 0

 

Івано-Франківськ – колишня фортеця, нині – гостинне місто

Івано-Франківськ – адміністративний, діловий, культурний центр Прикарпаття. Перша згадка про місто під назвою Станиславів (Станіслав) датується 1662 р., коли воно одержало магдебурзьке право. Місто було засноване як фортеця, опорний пункт польських магнатів Потоцьких на теренах Галичини.

Фортеця неодноразово витримувала облогу турецьких та російських військ. Станиславів починався з Ринкової площі і ратуші, від яких у всі сторони розходились вулиці і квартали. Дещо видозмінений образ старого міста зберігся і донині. У 1962 місто перейменовано на Івано-Франківськ на честь великого українського письменника, філософа, громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут бував. Затримавшись у Івано-Франківську, ви можете походити вузькими вуличками та старими площами, приємно провести час в одній з численних кав’ярень, прогулятись стародавніми Валами або регулярним парком, одним з найстаріших в Галичині.

Катедральний собор Святого воскресіння (єзуїтський костел) 1753-1763рр. (майдан Шептицького, 22).

Є витвором австро-баварської барокової школи і виділяється чіткою композицією основних об’ємів, пропорційністю, строгим ордером і стриманістю пластичної обробки стін, у чому простежуються деякі риси класицизму. Стрункий силует головного фасаду доповнюють шатроподібні завершення двох веж, форми яких запозичені з гуцульської дерев’яної архітектури. Належить Українській Греко-Католицькій церкві.

Колишній єзуїтський колегіум, 1744р. (майдан Шептицького, 21) – одна з найстаріших будівель міста, збережених до сьогодні. Нині – приміщення морфологічного корпусу Державного медичного університету. Єзуїтів до міста запросили засновники міста графи Потоцькі для сприяння поширення католицизму в краї. У колегіумі навчалось чимало відомих на Прикарпатті культурних та громадських діячів.

Колишній вірменський костьол, 1762р. (вул. Вірменська, 6).

Побудований на місці дерев'яної вірменської церкви на честь з'явлення тут чудотворної ікони Діви Марії. Копія ікони тепер знаходиться на шпиці церкви, а оригінал вивезений у 1944 р. до Польщі. Внутрішня частина собору багато прикрашена живописними і скульптурними творами. Привертають увагу галерея з 14-ти великих колон з фігурами та фрагменти фресок на стінах роботи живописця Яна Солецького, що вміщені на карнизі центрального вівтаря та трансепту. Нині це Кафедральний собор Святої Покрови Української Автокефальної Православної Церкви.

Міська ратуша, 1695 р., нині Краєзнавчий музей (пл. Ринок 4а).

Перша ратуша була побудована в 1672 р. і з того часу неодноразово перебудовувалась. Підземелля ратуші слугувало місцем ув'язнення. Зазнала значних руйнувань під час Першої світової війни. Після відбудови в 1929-1935 pp. набула хрестоподібного вигляду, який зберегла до сьогодні. Вежа, що підіймається з основи хреста, має висоту 49,5 метрів. Єдина в Європі ратуша, купол якої вкритий позолотою. Тепер тут розміщується Обласний краєзнавчий музей. У фондах краєзнавчого музею зберігається понад 105 тис. музейних експонатів. Музей щорічно відвідує близько 100 тис. чоловік. Працюють відділи: історичний, природничий та народного мистецтва. Відділ сучасного мистецтва демонструє розвиток декоративно-прикладних ремесел. Краєзнавчий музей щорічно організовує 15-20 виставок на історичну та мистецьку тематику.

 

Знаходиться у приміщенні колишнього католицького костьолу Непорочного Зачаття, споруда якого є найдавнішою архітектурною пам'яткою Станиславова, ровесницею міста, що була родинною усипальницею Потоцьких – засновників станиславівської фортеці. Серед експонатів музею – різьба на дереві, переважно ХVІІІ ст., об'ємна пластика і різьба, картини польських, чеських, австрійських майстрів ХVІІІ - ХІХ ст.

Комплекс колишнього замку Потоцьких, 1682 р. (вул. Шпитальна, 1), зведений на території колишньої станиславівської фортеці.

Деякі споруди замку у реконструйованому вигляді зберігся до наших днів. За в’їзною брамою, оздобленою панцирами та іншими військовими обладунками, знаходиться палацовий ансамбль, з трьох інших боків оточений високим цегляним муром та рештками фортифікаційних валів і бастіонів. В палаці бували польський король Ян Собеський, австрійський цісар Йосип II, мешкала дружина гетьмана України Пилипа Орлика.

 

 

Залізниця була прокладена через Станиславів у 1866р. при побудові лінії Львів-Ходорів-Станиславів-Чернівці. Тоді ж зведено будівлю залізничного вокзалу. Таблички з датою „1866" можна побачити практично на всіх опорах перонного навісу, що є зразком художнього литва. В будівництві були використані елементи мавританського стилю – напівциркульні вузькі вікна, гранчасті колони із завершеннями у вигляді тюрбанів. Після перебудови у 1908 р. споруда вокзалу практично не змінювалась.

 

 

Коломия – місто-писанка

Перша літописна згадка про Коломию датується 1240 роком. У 1405 році місто одержало магдебурзьке право. Коломия протягом століть була важливим політичним і культурним центром Західної України.

 

У розумінні місцевих мешканців «бути як писанка» – це бути, чистим, гарним, чепурним. Коломия такою і є. Центр міста має типову австро-угорську забудову. Загалом, місто зберегло старовинний вигляд – часом здається, що з-за рогу ось-ось виїде фаетон, а в прорізі однієї з вузьких вулиць промайне пані з мереживною парасолькою.

У Коломиї варто побувати, щоб, поблукавши вуличками центру, відчути дух старого галицького міста, відвідати славетні музеї – народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, та музей "Писанка”, заради яких до Коломиї приїздять здалека.

 

Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського

Музей Гуцульщини

Музей відкрито в 1926 році, він є одним з найстаріших і найвідоміших на Україні. Колекційні збірки музею нараховують понад 22000 експонатів від періоду трипільської культури до сьогодення. Серед експонатів – художні вироби з дерева, кераміки, тканини, шкіри, овечої вовни, кольорових металів, скла, морських коралів. Широко представлено барвисту гаму одягового ансамблю горян, гуцульські прикраси з кольорових і коштовних металів, зброю опришківської доби, різьблені шкатулки, тарелі, боклаги. Предмети, виставлені у 18 експозиційних залах, являють собою цінні й рідкісні твори народного мистецтва Гуцульщини.

Музей Писанка – туристична візитівка міста, єдиний у світі музей писанкарського розпису – одного з найяскравіших і найзагадковіших проявів народного мистецтва. Центральна частина музею має форму писанки висотою 13 м. Музей володіє колекцією у понад 6000 писанок, що походять з переважної більшості областей України, а також з Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусі, Польщі, Чехії, Швеції, США, Канади, Франції та Індії.

Музей історії міста Коломиї знаходиться у будівлі колишнього домініканського монастиря, побудованого за часів Австро-Угорщини. Експозиції музею висвітлюють цікаві сторінки з історії міста, зокрема, життя німецьких колоній Коломиї, розвитку освіти, економіки та міської торгівлі. Крім чисельних експонатів у музеї зібрана база даних про німецькі родини, які жили в цьому регіоні до 1939 року.

 

 

Благовіщенська церква у Коломиї

Перлина дерев'яної архітектури Прикарпаття – Благовіщенська (або Спаська) церква у Коломиї є однією з найстаріших дерев’яних церков Гуцульщини. Вона збудована 1587 року і відома чудовими іконостасом та дзвіницею. У 1589 році під час татарського нападу Коломию було зруйновано та спалено. Монастир, до якого входила церква, не відбудовували, але церкву підняли з руїн. Тривалий час вона залишалася єдиним храмом у Коломиї. Розписи церкви базуються на тих, які зробили коломийські художники ще у 1648 році.

 

 

Древній Галич – княжа столиця

На відстані 20 км. на північ від обласного центру, міста Івано-Франківська, знаходиться село Крилос. Одинадцять століть тому на його місці виник давній Галич (перша згадка датована 898 р.). Галичу судилося стати столицею Галицького (1144-1199), а пізніше Галицько-Волинського (1199-1241 рр.) князівства – могутньої середньовічної держави, що у період свого розквіту простягалась від Карпат до Дніпра та Південного Бугу. Галицько-Волинське князівство – історична віха, що об’єднує долі прикордонних територій України та Румунії. На початку 40-х рр. ХІІІ ст. Галич був зруйнований монголо-татарами, згодом міське життя тут згасло. Галич відродився на 6 км. північніше, на березі Дністра, і зараз є невеликим містечком.

До Крилоса варто приїхати, щоб відчути подих княжої давнини. Тут діє Національний заповідник “Давній Галич”. До нього входять літописна Галичина могила, від назви якої, на думку деяких істориків, походить назва міста Галича, церкви Різдва (ХІV-XVIcт.) та Успіння (XVIст.), Митрополичі палати (XVIII-XIXст.), залишки Галицького замку (XIII-XVIIст.) та фундаменти 14 згаданих у літописах церков (XII-XIIIст.). Якщо дозволяє час, можна відвідати передмістя старого Галича – сусіднє село Шевченкове, де збереглася найдавніша у Західній Україні кам'яна церква св. Пантелеймона (XII ст.), а також село Більшівці, де знаходиться костел кармелітів (XVII cт.). Всього на території заповідника "Давній Галич" знаходиться 231 (!) пам'ятка археології – від пізнього палеоліту до пізнього середньовіччя.

 

 

У гори – трамваєм

Слово "трамвай" зазвичай асоціюється з гуркотом великого міста. Івано-Франківщина пропонує унікальну атракцію, що поєднує те, що поєднати важко – трамвай та гірську відлюдність.

Неподалік селища Вигода (район м Долина), що на 69 км. західніше Івано-Франківська, бере початок комплекс карпатських вузькоколійних залізниць, по яких курсує „карпатський трамвай”. Маршрут трамваю пролягає неприступними карпатськими лісами. Ця колія, що є вдвічі вужчою за звичайну (770 мм.), побудована у 1913-1920 рр. та слугувала для перевезення лісорубів до місць вирубки.

Поїздка на цьому незвичному транспорті дає можливість побачити чарівні гірські краєвиди, помилуватися дзвінкими струмками – і все це з вікна вагончиків, що їдуть звивистою гірською вузькоколійкою неквапом, з крейсерською швидкістю близько 15 кілометрів за годину...

Під час зупинок Ви зможете відвідати лісництва, де ознайомитесь з місцевою флорою та фауною, скуштувати води цілющих джерел, оглянути бункер одного з останніх провідників Української Повстанської Армії Роберта. А потім знову – в дорогу під розмірений стукіт коліс.

 

 

Дах України – Чорногірський хребет

Найвищі верхівки в Українських Карпатах – це Чорногірський хребет. Пасмо Чорногори зачіпає південь Івано-Франківської області (неподалік українсько-румунського кордону) і своїм розташуванням та протяжністю займає домінуюче положення в дузі Карпат від Татр до Роднянських Альп.

У Чорногірському ланцюзі знаходиться гора Говерла (2061 м) – найвища гора України. На висоту понад два кілометри над рівнем моря здійнялись верхівки Бребенескул (2036 м), Піп Іван (2022 м), Ребра (2001 м). Вершини відділені одна від одної неглибокими сідлами, висота яких від Говерли до Попа Івана ніде не спадає нижче 1750м. На горі Піп Іван знаходяться залишки метео-астрономічної обсерваторії, що була збудована у 1936-1938 роках і є найбільш високогірною кам’яною спорудою в сучасній Україні. Стіни та фундамент обсерваторії непогано збереглися. Самотня будівля, яка домінує над гірськими вершинами, справляє неповторне, космічне враження.

Окрасою Чорногори є високогірні озера – Несамовите (1750 м н.р.м.) і Марічейка (1510 м н.р.м.). На східних схилах Брескула також знаходяться декілька малих озерець і боліт, живлення яких відбувається переважно опадами.

Чорногора кидає виклик усім любителям активного відпочинку. Дістатися сюди можна, проїхавши 85-110 км. на південь від Івано-Франківська за м. Яремче. Тут в літній період на Вас чекають круті гірські стежки, взимку – гірськолижні траси з витягами, а в місцевих колибах, незалежно від пори року, можна скуштувати традиційні страви гуцульської кухні.

 

 

Манява – місце природних див та чернечих подвигів

Колись сюди тікали від марнот світу ченці. Нині скит у селі Манява (приблизно 54 км. від Івано-Франківська) приваблює тисячі туристів.

За переказом, тут у 1240 роках під час монголо-татарської навали осіли монахи Києво-Печерської Лаври. У 1606 р. вихованець Святого Афону Йов Княгиницький з Тисмениці заснував тут православний скит – монастир з суворим статутом. Манявський Скит був впливовою обителлю – його називали українським Афоном. У 1785 р. австрійська влада закрила скит.

Сьогодні монастирське життя в скиту відновилося. Туристи можуть оглянути мури, башти з воротами, Хрестовоздвиженську церкву, де знаходяться надгробки Йова та Феодосія Манявських, яких вшановують як українських святих, та Благовіщенську церкву.

А якщо піднятись вгору,Є можна дістатись Блаженного каменя, з якого після відновлення чернечого життя знов почала стікати цілюща джерельна вода. Поряд зі Скитом розташований один з найвищих у Карпатах Манявський водоспад, заввишки 20 м.

 

 

Бубнище – закам’яніла поема

Неподалік села Бубнище, що на 14 км. західніше міста Болехова, на висоті 668 м. над рівнем моря розташований унікальний скельний комплекс, названий Скелями Довбуша на честь Олекси Довбуша, легендарного опришка, ватажка народних месників, що діяли у цих краях у XVIII ст.

Перед Вашим поглядом у Бубнищі постане одне з природних чудес Прикарпаття – дивовижне безладне нагромадження гігантських скель, каменів, що утворилися більше 70 мільйонів років тому, покраяне глибокими, завжди темними ущелинами, ямами, потаємними ходами та стежками. Кам’яний лабіринт шириною 200 м простягся зі сходу на захід майже на 1 км, над ним змикається буковий та смерековий ліс.

За кілька кілометрів на захід від “Скель Довбуша” на висоті 780м над рівнем моря розташоване унікальне карстове озеро, яке в народі називають “Мертвим”, площею 0,75га, глибиною більше 60м з вічно прохолодною кришталево-чистою водою.

Біля Болехова є багато інших унікальних природних об’єктів, як-ось Поляницький регіональний ландшафтний парк, Ботанічні заказники „Магура” та „Федів”. А у самому Болехові діє музей історії міста і околиць (вул. Січових Стрільців, 9).

 

 

Заповідний курорт – Яремче

Місто розташоване на лівому скелястому березі швидкоплинного Пруту у надзвичайно мальовничій місцині, звідусіль оточене горами, вкритими хвойними лісами. Яремче є значно молодшим від інших міст Прикарпаття (засноване у 1787 р), однак є одним з найвідоміших міст краю, що зажило славу кліматичного курорту та туристичного центру. Окраса Яремче – бистра гірська річка Прут з низкою порогів. Околиці Яремче відомі дерев'яними церквами – у селі Дора знаходяться Михайлівська (XVIII ст.) та Іллінська церкви (1937), а у Ямні – найстаріша церква Св. Івана Милостивого (1663 р.). Ви не зможете сказати, що побували в Українських Карпатах, якщо не побували в Яремче. А стверджувати, що побував в Яремче неможливо, якщо не відвідав сувенірні базари, не скуштували страв гуцульської кухні у дерев'яному ресторані "Гуцульщина", побудованому без жодного цвяха, не пройшовся містком над водоспадом, не піднявся до каменя Олекси Довбуша.

У Яремче також можна відвідати музей визвольних змагань (вул. Свободи, 269), де ознайомитись з історію боротьби за свободу України, а також музей Митрополита Андрея Шептицького, що полюбляв відвідувати тутешній студитський монастир (музейна збірка сакрального мистецтва зацікавить вас). Також за кількасот метрів вбік від основної траси знаходиться вольєр з оленями та козулями Карпатського природного національного парку, адміністрація якого знаходиться саме в Яремче.

 

 

Гуцульська столиця – Косів

 

Місто, відоме ще з 1424 р., розкинулось на берегах мальовничої гірської річки Рибниці, у широкій долині Покутських Карпат, на висоті 415 метрів над рівнем моря. В межах міста невелика і чиста Рибниця утворює декілька порогів — "гуків" — улюблених літніх місць відпочинку мешканців та гостей Косова. Над самим міським центром здіймаються скелі Міської гори з залишками валів оборонного замку.
Напевне, немає такого туриста, який би, побувавши на Гуцульщині, не відвідав Косівський базар. Тут можна побачити і придбати практично усі вироби декоративно-ужиткового мистецтва, якими славляться місцеві народні умільці. У Косові діють державні та приватні музеї гуцульського мистецтва та побуту, гуцульської архітектури, народних промислів в експозиціях яких представлені кращі зразки різьби, художньої обробки металу, шкіри, випалювання, гончарства. Косівщина є місцем проведення багатьох фольклорних фестивалів. Цей край також відомий водоспадами. Один з найкрасивіших у Карпатах – водоспад Шешорський Гук, постійно оповитий зграєю водних бризок, знаходиться у с. Шешори неподалік від дороги на Коломию та Івано-Франківськ.

 

 

Скелі, що стережуть Дністер

Дністер

Від гирла Золотої Липи до гирла Збруча течією Дністра на довжину близько 250 кілометрів простягнувся неймовірно мальовничій Дністровський каньйон. На території Івано-Франківської області пролягає верхня ділянка Дністровського каньйону від с. Нижнів Тлумацького району до околиць с. Городниця Городенківського району.

Дністер тут утворює багато звивів – меандр. Природа Дністровського каньйону своєрідна та неповторна. Схили Дністра покриті реліктовою лісовою та степовою рослинністю.
Печери, травертинові скелі, місцезнаходження викопної флори і фауни, водоспади – всі ці об’єкти мають важливе науково-пізнавальне та естетичне значення, оскільки допомагають пізнати еволюцію органічного життя на Землі. Загалом на території каньйону – близько 100 пам'яток природи. Тут збереглися унікальні зразки відслонень гірських порід. Різноманітність екологічних умов спричинила формування в межах Дністровського каньйону багатої флори. Основні лісоутворюючі породи Дністровського каньйону – дуб звичайний, дуб скельний і бук лісовий. Людину тягнуло сюди з прадавніх часів – у районі с. Незвисько знайдені численні сліди перебування первісних людей. А у селах Раковець та Чернелиця над каньйоном височіють залишки замків ХVІІ століття.

Описувати красу Дністровського каньйону за допомогою слів та фотографій – невдячна справа. Це природне диво потрібно побачити.

 

 

Рогатин – місто стародавніх церков, місто Роксолани

 

 

Рогатин є невеликим містечком на відстані приблизно 60 км. на північ від Івано-Франківська. Його дедалі частіше відвідують туристи, чому сприяє й вигідне розташування міста на трасі Львів – Івано-Франківськ.

У центрі Рогатина знаходиться церква Святого Духа (1598), При її відвіданні Вас зачарує унікальний ренесансово-бароковий п'ятиярусний іконостас ХVІІ ст. – перлина українського мистецтва. Церква побудована на місці іншого дерев'яного храму, в якому, ймовірно, служив священиком Гаврило Лісовський. Його донька Настя увійшла до світової історії під ім'ям Роксолана (1505-1558). Забрана з Рогатина в полон та продана на невільничому ринку, Роксолана стала дружиною одного з наймогутніших султанів Османської імперії Сулеймана І Пишного та фактично першою жінкою в державній османській історії. Пам'ять про Роксолану досі шанують у Стамбулі, де знаходиться її мавзолей.

Якщо Ви опинились в Рогатині, варто також оглянути церкву Різдва Пресвятої Богородиці (ХІ-ХV ст.) – один із найстаріших храмів краю, що виконував в часи татарських набігів роль оборонної споруди, а також розташований на центральній площі костел Миколая (ХV-ХVІ ст.), що поєднав риси готики та ренесансу.

 

 

Чивчинські гори – дика незайманість у центрі Європи

 

 

Чивчинські гори (Чивчини) – гірське пасмо, одна з найвіддаленіших частин Українських Карпат у межах Івано-Франківської області. Чивчини є продовженням Мармароського масиву, розташованого головним чином на території Румунії. Чивчинські гори – єдиний в Українських Карпатах (крім Рахівських гір) масив, який ніколи не був дном праісторичного океану Теніс. Разом з Мармароським масивом вони здіймалися над водами океану, утворюючи так званий Мармароський острів. Чивчини – край майже незайманих лісів (до 1300м – букові, до 1500м – ялинові), добре зберігся пояс чагарникового криволісся, менше виражені субальпійські луки. За своїми обрисами Чивчини нагадують гребінь, основою якого є лінія головного хребта, а зубцями – бічні відроги, які спускаються до Чорного Черемоша. Чивчинська полонина Палениця є найвищим плоскогір'ям України. А найвища гора пасма – Чивчин, є однією з небагатьох вершин Українських Карпат, де є виходи порфіритів – найдавніших порід вулканічного походження. Вздовж усього чивчинського хребта проходить Державний кордон України з Румунією.

Найвигіднішим пунктом виходу в Чивчини є Буркут, колись відомий як бальнеологічна оздоровниця (900 м над р.м.), а виходом на північну їх частину – Шибене (857 м) в усті однойменного потоку. По дорозі від Шибеного до Буркуту є джерело мінеральної води. Також мінеральні джерела є в самому Буркуті – тутешня вода заживлює та лікує. Привабливим природним об'єктом є група скель Камінь Мокриню, складена з вапняків тріасового періоду. Підійти до нього найлегше з долини Мокринчика, потоку, що впадає в Чорний Черемош.

Теги
Коментар

Випадкові новини

Опитування

Яка музика Вам більше до вподоби?